ФОРМАЛІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до формалізму (у 1 знач.); пройнятий ним. Панас Мирний виступає проти схоластичної науки, проти формалістичного навчання (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 23); Формалістичне ставлення до справи.
2. Стос. до формалізму (у 2, 3 знач.). Новаторство форми не повинно бути самоціллю. Під виглядом новаторства нерідко виступали представники різних формалістичних напрямів у мистецтві, які оголошували всяке кривляння чимсь новим (Історія української літератури, II, 1956, 35); Саме в творчості Коцюбинського ми ясно відчуваємо глибоку нетерпимість до містики, еротики, формалістичного штукарства (Вітчизна, 4, 1963, 158); Формалістичні теорії були спростовані радянською філологічною наукою, що поступово вирівняла терези літературознавчого аналізу (Радянське літературознавство, 5, 1971, 85);
// Створений на засадах формалізму (про твори мистецтва). Його [І. Їжакевича] ілюстрації різко виділились реалізмом і художньою майстерністю серед формалістичних ілюстрацій того часу [20-х років XX ст.] (Укр. рад. графіка, 1957, 85).