ФО́Я, ї, жін., діал. Хвоя. Тут Іван сів одпочити. Ніжно дзвеніла над ним фоя смерек, змішавшись з шумом ріки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Чорно під смереками і повно таємниць. Каміння пожовкло від осипаної фої, і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Гнат Хоткевич, II, 1966, 317).
ФОЯ
Тлумачення слова