ФЛАНКУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і неперех.
1. військ. Вести вогонь уздовж лінії фронту, у фланг противникові, який наступає або обороняється;
// Прикривати, підтримувати з флангу. Міцні масивні квадратні бастіони [Ужгородського замку] трохи виступають уперед і фланкують рів вздовж кріпосної стіни (Знання та праця, 5, 1966, 26); Фланкувати берег.
2. Бути, перебувати, розташовуватися з боків чого-небудь.