ФЛА́НЕЦЬ, нця, чол., техн.
1. З’єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя. З валу великої машини сповз фланець і упав прямо на Олексія Левчика, притиснувши його до землі (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 7); Фланець — це диск з отворами для болтів; фланцями з’єднують трубопроводи, вали, арматуру та ін. (Слюсарна справа, 1957, 265).
2. Відігнута під прямим кутом крайка металевого листа.