ФЛАМІ́Н, а, чол. У Стародавньому Римі — почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду. Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (Микола Зеров, Вибр., 1966, 256).
ФЛАМІН
Тлумачення слова