ФІСТА́ШКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до фісташка. Є в Кушці свій колгосп. Він славиться фісташковими гаями. В Радянському Союзі немає іншого місця, де б фісташки росли на такій великій площі (Радянська Україна, 7.I 1967, 4); Фісташкове ядро має зеленкувате забарвлення з фіолетовим бочком, приємного солодкуватого смаку (Українські страви, 1957, 319);
// Вигот. із фісташок. Фісташкова олія;
// Із фісташками. Фісташковий торт.
2. Який має колір ядра стиглої фісташки; блідо-зелений, зеленкуватий. Він повернувся до своєї лабораторії, сів за стіл і обвів ніби прощальним поглядом пофарбовані у фісташковий колір стіни (Натан Рибак, Час, 1960, 260).
▲ Фісташкове дерево — те саме, що фісташка 1. В більш пологих місцях ростуть.. фісташкові дерева. Висотою вони досягають семи метрів, вік триває до 400 років (Знання та праця, 3, 1966, 29).
3. у знач. ім. фісташкові, вих, мн. Родина деревних двосім’ядольних рослин.