ФІ́РА, и, жін., діал. Віз, підвода. Перед хатою стояла фіра й наш кінь (Ольга Кобилянська, II, 1956, 298); Зносили з фір лантухи, наповнені колгоспним зерном, висипали в засіки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 420).
♦ Хоч фірою заїжджай див. заїжджати 1.
ФІРА
Тлумачення слова