ФІ́НІК, а, чол.
1. Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. Ось він [виноградар] піднявся, і червоний берет квіткою загорівся на синяві моря. З-поміж покручених лоз, капусти й фініків сяють до мене очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 409); Фінік канарський — одна з популярних декоративних пальм чорноморського узбережжя Кавказу (Вечірній Київ, 1.VII 1971, 4).
2. Плід цього дерева з червоно-брунатною шкірочкою та соковитим нудно-солодким м’якушем. Одірваний фінік не вернеться знову На гілку свою (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 70); Тут і горіхи, і фіга, і фініки сушені в зморшках, Сливи солодкі, пахучі, у кошику яблука стиглі (Микола Зеров, Вибр., 1966, 327).