ФІ́КЦІЯ, ї, жін.
1. Те, що не відповідає дійсності, не існує або видаване з певною метою за дійсне; вигадка (у 3 знач.). — Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Леся Українка, III, 1952, 691);
// Обман, підробка. — А що ж діяти? — розпалився Калиновський. — Невже всі наші постанови — фікція, мильна бульбашка? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 94);
// Вигадане положення, вигадана сукупність думок, положень, що видається з певною метою за дійсне. Створювати фікцію.
2. рідко. Те саме, що вимисел 2. Вона [поема «Каменярі»].. не має автобіографічного характеру і.. [її] треба вважати поетичною фікцією (Іван Франко, XVI, 1955, 401).