ФІ́БРА, и, жін.
1. Жилка, нерв, волокно живої тканини. Північ. Ще нема його, а тим часом біль, мука дійшли до найвищого пункту. Кожда частина, кожда фібра її тіла були напружені незвичайно (Гнат Хоткевич, I, 1966, 48).
2. перев. мн., перен. Уживається як символ душевних сил, що в сукупності становлять суть людської істоти. Серця тайні-фібри хорі, Сам душі вузел [вузол] недуж (Іван Франко, XIII, 1954, 142).
♦ Всіма фібрами душі (серця, істоти і т. ін.) — дуже сильно, у найвищій мірі. Не люблю [панночки] рішуче і безповоротно і то саме через те, що я естет всіма фібрами своєї істоти (Леся Українка, III, 1952, 744); Було чути, як у глухій глибині чулану всіма фібрами своєї вільної душі протестував новоприбувший [новоприбулий] гість (Степан Васильченко, II, 1959, 17); Була це та сама правда, яку вона передчувала, а водночас боролася проти неї всіма фібрами душі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 160).
3. Хімічно оброблена та спресована паперова маса, що використовується як ізоляційний матеріал і як замінник шкіри.
Фібра листова — паперова (ганчіркова) маса, просочена міцним розчином хлористого цинку та спресована.