ФЕСТО́Н, а, чол.
1. Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, скатертини, сукні тощо). Надівав [панночка] на Андрія серпанкову шемізетку з фестонами, гаптованими золотом (Олександр Довженко, I, 1958, 224);
// Такого вигляду оздоба на чомусь. — Ліс недалеко, зелених гілляк там багато, можна наробити дубових вінців та фестонів. Браму треба буде обвішати флагами [прапорами] (Іван Франко, III, 1950, 190); Орнамент складається з трьох трикутних фестонів із зрізаними вершинами, що йдуть по тілу посудинки і зроблені борозенкою (Археологія, II, 1948, 75); * У порівняннях. Біле павутиння фестонами висіло вгорі, гойдалось од найменшого руху повітря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353).
2. Живописна, ліпна й т. ін. оздоба, що має вигляд зубчастого або хвилястого візерунка, гірлянди тощо; один із виступів, зубчиків такої оздоби. Не менш цікаві в соборі св. Юра дияконські двері.. Двері обрамлені рокайлевим орнаментом з вогниками і фестонами квітів (Укр. декор, різьба.., 1970, 162); * Образно. У праву руку їживсь дахами та коминами фабрик задимлений город, наліво стелились зелені луки і вигинались фестони лісу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210).