ФЕРТ, а, чол.
1. Стара назва літери «ф».
2. у знач. присл. фертом, розм. На зразок літери «ф», подібно до неї. Руки фертом, вираз строгий, Широко розкрачив [розкарячив] ноги Та й бурчить собі Бассім (Іван Франко, XII, 1953, 443).
3. зневажл. Самовдоволена, розв’язна людина; франт, джиґун, жевжик. На приступку Сашкового ящичка поставив ногу в елегантному шевровому чоботі з лакованими закотами під коліньми якийсь ферт у сірих бриджах (Юрій Смолич, Світанок.., 1956, 30); А Іван — теж ферт! Закрутив дівчині голову, а тоді назад! (Петро Колесник, Терен.., 1959, 312).
Фертом ходити (дивитися і т. ін.) — мати молодецький, самовдоволений вигляд.