ФЕРОМАГНЕ́ТИК, у, чол., спец. Сильно магнітна речовина у твердому (кристалічному) стані (залізо, нікель, кобальт та сплави їх між собою і сплави хрому, марганцю з іншими елементами), здатна намагнічуватись навіть у слабких магнітних полях. Атоми багатьох кристалів, як відомо, є автономними носіями магнетизму. Під дією потужного зовнішнього магнітного поля ці елементарні магнітики шикуються в одному напрямку. Речовини з такою властивістю називають феромагнетиками (Наука і життя, 3, 1970, 10).
ФЕРОМАГНЕТИК
Тлумачення слова