ФЕРМЕНТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., хім., біол.
1. перех. Піддавати ферментації. Субкультура, виділена з печінки, ферментувала повільно глюкозу й маніт (Мікробіологічний журнал, XVIII, 4, 1956, 45).
2. неперех. Перебувати в стані ферментації. * Образно. Самчук дивиться на світ ще тільки через вікно, але ненависть в ньому ферментує (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 20).