ФЕОДА́Л, а, чол.
1. Представник панівного класу у феодальному суспільстві, власник феоду. Пануючий клас — великих землевласників-феодалів, який зосередив у своїх руках владу над масою східнослов’янського населення, складався з князів і бояр (Історія УРСР, I, 1953, 48); Одна з давніших дум, знаменита дума про Самійла Кішку, виявляє в авторі неабиякого знавця.. умов турецької неволі, форм боротьби козаків з турецькими феодалами (Максим Рильський, IX, 1962, 205).
2. Поміщик-кріпосник; жорстока, деспотична людина. — Пісецький завод, — повторив урочисто Панкратов.. — Скільки канчуків полосували тут спини «неслухняних бунтарів». На їхніх скатованих тілах купці, феодали Строганови, робили собі мільйони (Олесь Донченко, II, 1956, 61).