ФЕНОМЕНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Рідкісний, незвичайний, винятковий; визначний за своїми якостями, властивостями, за силою вияву тощо. — Виріс [Янош] на пустах [пустках], пасучи коні! Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині.. пісні складає, на гітарі грає. Пане, то феноменальний чоловік! (Іван Франко, III, 1950, 226); У всіх дітей був слух музикальний. Але майже феноменальний був він у обох сестер (Ольга Кобилянська, III, 1956, 297); Ад’ютант мав феноменальну пам’ять і виключну хоробрість (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 504); Феноменальні здібності дельфінів давно привернули увагу вчених (Знання та праця, 1, 1966, 6).
2. філос. Стос. до феномена (у 2 знач.).