ФЕХТУВА́ННЯ, я, сер.
1. Мистецтво володіння холодною зброєю (рапірою, шпагою, еспадроном і т. ін.); вид спорту, який полягає в єдиноборстві на шпагах, рапірах, еспадронах і т. ін. О, який він [Михайлик] вдячний єзуїтам: вони навчили його фехтування і боротьби! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 379); Уроки фехтування починаються тільки в старших класах, і малим забороняється навіть доторкатися до рапір (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 99); * Образно. — Ти кажеш, талант у тебе.. Але ти далі фехтування скальпелем не пішов (Натан Рибак, Час, 1960, 150).
2. Змагання, поєдинок на шпагах, рапірах, еспадронах і т. ін. Переможцями з фехтування на штиках вийшли фехтувальники інженерно-будівельного інституту (Вечірній Київ, 6.IV 1957, 4).