ФЕХТУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням. Кращий фехтувальник війська Потоцького, поручик Манцевич бився на шаблях з Андрієм (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 110);
// Спортсмен, що займається фехтуванням. Фехтувальники столиці України завоювали золоті медалі чемпіонів V Спартакіади України, вигравши поєдинки на шаблях і шпагах (Вечірній Київ, 27.V 1971, 4); * У порівняннях. Вона почувала себе, як фехтувальник, що з першого ж удару вибив зброю з рук свого супротивника (Юрій Шовкопляс, Починається юність, 1938, 86).
ФЕХТУВАЛЬНИК
Тлумачення слова