ФАРТУШИНА

ФАРТУШИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що фартух 1, 2. Дарка встала й собі, струснула фартушину, перев’язала інакше хустку і подалася геть від Ярини (Леся Українка, III, 1952, 740); Чорними руками в голубих пагінцях жил розправляла [мати] фартушину на колінах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 402); На вулиці показався в білім картузі міліціонер, він повів невідомого громадянина ковальської нації, який шарпав на собі шкіряну фартушину, лаявся (Юрій Яновський, V, 1959, 140); Вікна в ньому [ридвані] зачинені та ще й фартушинами завішано (Панас Мирний, IV, 1955, 251).