ФА́РФО́Р, у, чол.
1. Мінеральна маса з суміші каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (перев. білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі; використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів і т. ін.; порцеляна. Сьогодні на ринку, в вітрині, зустрів я Багато чудесних пташок… Все з мармуру, фарфору… (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 333); Найбільш поширеним ізоляційним матеріалом в побутовому електрообладнанні є фарфор — суміш каоліну, кварцу та польового шпату (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 13); Грузинські спеціалісти.. вперше одержали чорний фарфор (Вечірній Київ, 5.III 1969, 4).
2. збірн. Вироби з такої маси. Вона ще добре вміла малювать квітки на фарфорі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); Подивився ще мечеть — Ені-Джаме, всю виложену мальованим фарфором, дорога і гарна будівля (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 348); Волокитинський художній фарфор або, як інколи кажуть, «фарфор Миклашевського» став явищем мистецтва, відомим далеко поза межами нашої республіки (Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 89).
Саксонський фарфор див. саксонський; Севрський фарфор див. севрський.