ФАМІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. заст. Прикм. до фамілія 2; родовий. Це була натура добра зроду, але зовсім попсована фамільними традиціями панства (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39); Найпоширенішими в минулому були герби особисті й фамільні (Наука і життя, 6, 1973, 40);
// Належний фамілії (у 2 знач.). Десять коломийських возів було вивершено фамільним посудом — золотими келихами, срібними блюдами, розшитими обрусами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 354).
2. діал. Прикм. до фамілія 3; належний фамілії (у 3 знач.); родинний. Вона сердито кинула на підлогу товстий фамільний альбом з старовинними бронзовими застібками (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 90).