ФАЙДА́, и, жін., діал. Батіг, канчук, пуга. — Аби файда в руках була, А хлопа, як того вола, У плуг голодного запряжеш (Тарас Шевченко, II, 1963, 126); — Візьми ж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якої роботи не здатний, а здатний тільки файдою когось приганять (Нечуй-Левицький, III, 1956, 303).
ФАЙДА
Тлумачення слова