ФАЕТО́Н, а, чол.
1. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. По середині [вулиці], битій каменем, гуркотали карети, коляски, фаетони… (Панас Мирний, I, 1949, 170); У відкритих фаетонах, здіймаючи куряву, проїздили чиновники (Натан Рибак, На світанку, 1940, 157).
2. Легковий автомобіль з відкритим кузовом.