ЕТЮ́ДНИК, а, чол.
1. Папка або плоска скринька для зберігання етюдів (у 1 знач.). Товстун тримав в одній руці плоского дерев’яного ящичка, — як потім довідалася Ганна, — етюдник (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 80).
2. Невелика дошка, на якій живописець розміщує напір, полотно, коли малює етюди. Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Юрій Яновський, I, 1958, 592).