ЕТЕ́Р, у, чол., поет. Те саме, що ефір 1 — 3. Тільки спочили, як Сон легкокрилий з етеру ясного Вогким повітрям летить і тумани нічні розгортає (Микола Зеров, Вибр., 1966, 244); Пливе етер, струмує вітер, джерела бують нових поем (Павло Тичина, I, 1957, 117).
ЕТЕР
Тлумачення слова