ЕТА́ПНИЙ, а, е.
1. Прикм. до етап 1, 2. Йому уявлялося, що він десь на своїй станції за Куп’янськом і сперечається з етапним комендантом (Василь Кучер, Голод, 1961, 382); В Катеринівці був етапний пункт (Збірник про Кропивницького, 1955, 27); Жителі Самари, етапної станції на Великому Каторжанському шляху в Сибір, досить часто бачили проходження колодників (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 3).
2. Який становить етап (у 5 знач.). Цілий ряд етапних фільмів радянської кінематографії, які принесли їй світову славу, були кінокартинами, поставленими за літературними творами (Комуніст України, 6, 1960, 70).