ЕСТЕТИ́ЗМ, у, чол.
1. Надмірна пристрасть до ефектних зовнішніх форм у мистецтві і нехтування ідейним змістом; формалізм в естетиці. Я не закликаю художників ні до абстракції, ні до індивідуалістичного естетизму, але я глибоко переконаний, що треба розширювати творчі межі соціалістичного реалізму (Олександр Довженко, III, 1960, 113).
2. Схильність до краси, до чого-небудь естетичного. Деякі критики.. закидали С. Антонову зайвий естетизм, милування природою (Радянське літературознавство, 1, 1964, 50).