ЕСТЕ́ТИКА, и, жін.
1. Наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві. У працях Леніна розроблено основні проблеми естетики, дано класичні взірці застосування діалектичного матеріалізму до аналізу явищ і фактів художньої творчості (Мистецтво, 2, 1955, 3);
// Система поглядів на мистецтво, якої дотримується хто-небудь. Велике місце в концепції реалізму Шевченка, загалом в його естетиці, займає проблема позитивного ідеалу і позитивного героя (Українська літературна критика.., 1959, 53).
2. Краса, художність чого-небудь. Художньо невиправдане перенесення засобів мовної характеристики з однієї стилістичної сфери в іншу веде до втрати почуття естетики слова (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 446).