ЕСТЕТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до естетика. Соціалістичний реалізм пройшов велику школу очищення від скверни догматизму і начотництва, які гальмували розвиток естетичної теорії (Радянське літературознавство, 1, 1958, 3); — Правда, картина не зовсім естетична, але зате реальна, — тяг далі Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 75).
2. Пов’язаний із створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті. Література в нашому суспільстві відіграє винятково важливу роль у формуванні комуністичної ідеології, в розвитку естетичних смаків радянської людини (Історія української літератури, I, 1954, 9);
// Викликаний прекрасним у житті чи мистецтві. Вона сідає за фортепіано — і передчуття естетичного задоволення наповняє душу молодого студента (Гнат Хоткевич, I, 1966, 52).