ЕСТАКА́ДА, и, жін. Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці, для завантаження та вивантаження чого-небудь і т. ін. Понад вулицями і нижчими будинками побудовані естакади, по яких мчать раз у раз поїзди (Леся Українка, V, 1956, 253); Покружлявши по гавані, вона [канонерка] об’якорилася, не пришвартовуючись до естакади (Юрій Яновський, II, 1958, 77).
ЕСТАКАДА
Тлумачення слова