ЕСКА́РП, у, чол.
1. Укіс рівчака з внутрішнього боку укріплення, що використовується як протиштурмова перешкода.
2. Протитанкова перешкода у вигляді високо зрізаних схилів горбів чи берегів рік, звернених у бік противника. Приміські поїзди були переповнені тисячами городян з клунками за плечима, які їхали на земляні роботи — рити навколо міста окопи, протитанкові рови, ескарпи (Олесь Донченко, III, 1956, 439).