ЕШАФО́Т, у, чол. Поміст для страти. Терень, хоч і стояв уже на ешафоті, але навіть у цю останню хвилину не вірив у смерть (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 424); * У порівняннях. — Я йшла, як на ешафот. (Юрій Яновський, I, 1958, 180).
ЕШАФОТ
Тлумачення слова