ЕСЕ́СІВЕЦЬ, вця, чол., іст., зневажл. Службовець фашистського карального охоронного органу (СС), на який спирався гітлерівський терористичний апарат. Охрім бачив, як у спину румунським солдатам стріляв загороджувальний загін есесівців (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
ЕСЕСІВЕЦЬ
Тлумачення слова