ЕРУДИ́ЦІЯ, ї, жін., книжн. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність. Він [І. Франко].. визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); Особливо відчутна була його ерудиція в орнітології (Юрій Смолич, III, 1959, 472).
ЕРУДИЦІЯ
Тлумачення слова