Е́ПОС, у, чол.
1. Оповідний рід літератури на відміну від лірики й драми. Історичний розвиток жанру поеми і досвід радянських поетів показують, що поема створюється і існує на ґрунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 55).
2. Сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Весь таврійський епос пройнятий мрією про обводнення степів (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 171); Гомерівський епос, народні оповідання і пісні, стародавня міфологія неодноразово служили класикам марксизму джерелом пізнання культури, життя, побуту стародавніх народів (Мистецтво, 6, 1955, 6).