ЕПІТАЛА́МА, и, жін. У стародавніх греків і римлян — пісня, що виконувалася під час весільних обрядів. [Федон:] Учень твій один вступити хтів [хотів] у хор панегіристів і на зразок умілості своєї твою епіталаму проспівав (Леся Українка, III, 1952, 434);
// літ. Вірш, написаний на честь чийогось шлюбу.
ЕПІТАЛАМА
Тлумачення слова