ЕПІТА́ФІЯ, ї, жін., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі. В шліфовані плити лункої підлоги Він сам вкарбувати звелів Рядки епітафії, повні тривоги За прах невельможних мерців (Микола Бажан, Роки, 1957, 199);
// Літературний твір, написаний у зв’язку із смертю чи втратою кого-небудь. Скласти епітафію.
ЕПІТАФІЯ
Тлумачення слова