ЕПІЛО́Г, а, чол.
1. Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. Епілогом роману [«Прапороносці»] є урочистий похід радянських дивізій через визволену чехословацьку столицю (Українська література, 10 клас, 1957, 172).
2. перен., книжн. Кінець, розв’язка чого-небудь. Організація революційного самоврядування, обрання народом своїх уповноважених є не пролог, а епілог повстання (Ленін, 9, 1949, 154); Двадцятий вік іде до епілога (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 84).