ЕПІЛЕ́ПТИК, а, чол. Людина, яка хворіє на епілепсію. Дядьки.., впіймавши Боровця на гарячому, накинули йому мішок на голову і спересердя так відлупцювали, що відтоді він став епілептиком (Юрій Мельничук. Поріддя.., 1959, 56).
ЕПІЛЕПТИК
Тлумачення слова