ЕПІКУРЕ́ЄЦЬ, йця, чол.
1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).
2. перен., книжн. Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.
ЕПІКУРЕ́ЄЦЬ, йця, чол.
1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).
2. перен., книжн. Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.