ЕПІГОН

ЕПІГО́Н, а, чол. Послідовник якого-небудь напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.), який не має творчої самостійності і в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї. ..новоіскрівці є епігонами економізму.. (Ленін, 9, 1949, 86); Проти націоналістичних поетиків, епігонів буржуазно-декадентського мистецтва спрямовані вірші Тичини «Один в любов…» і «Плюсклим пророкам» (Історія української літератури, II, 1956, 358).