ЕПІ́ФОРА, и, жін., літ. Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф і т. ін. для посилення виразності й мелодійності мови художнього твору; протилежне анафора. Створенню пісенного ладу служать також незліченні фігури анафори і епіфори, що спостерігаються в романі [«Вершники»] на кожному кроці (Мова і стиль «Вершників», 1955, 74).
ЕПІФОРА
Тлумачення слова