ЕПІЦЕ́НТР, а, чол.
1. спец. Місце на поверхні землі, яке знаходиться безпосередньо над або під вогнищем якихось руйнівних сил. Підземну точку, де виник поштовх землетрусу, звуть гіпоцентром; точку, або точніше, область, що лежить на поверхні, на продовженні радіуса Землі, який проходить через гіпоцентр, називають епіцентром (Курс загальної геології, 1947, 182).
2. перен., книжн. Місце, де з найбільшою силою щось проявляється. Значення революції на Кубі виходить далеко за межі країни. Зокрема для американського континенту вона стала справжнім епіцентром величезного політичного вулкана (Комуніст України, 1, 1961, 74).