ЕМОЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який виражає емоції, насичений ними. Деякі слова у пожовтневій мові змінили емоційне забарвлення, яке вони мали в дожовтневій мові (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 37); Не витримавши емоційної промови Малецької, захлинувся від кашлю та сміху Недокус (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 134);
// Який викликає емоції. Кращою стороною твору 10, Бердника «Шляхи титанів»] є вміння автора переконливо змальовувати подробиці фантастичних явищ, справляючи бажаний емоційний вплив на читача (Вітчизна, 2, 1961, 161).
2. Який легко збуджується, швидко реагує на що-небудь; нестриманий. Цілеспрямовані, емоційні натури лякає не сама небезпека, що відчутно висить у них над головою, а невідомість, чекання небезпеки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 518).