ЕМІСАР

ЕМІСА́Р, а, чол. Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні). Йому було літ десять, як із-за Дунаю, з Січі приїздили до них у село емісари (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 339); Він [Врангель] пошле своїх емісарів у Турцію, на Балкани (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 580); Візити американських емісарів в Африку нагадували паломництво віруючих у Мекку (Комуніст України, 7, 1961, 80).