ЕМАНСИПО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до емансипувати.
2. прикм. Який дістав емансипацію. [Олесь] Досвітній створив [у повісті «Гюлле»] чудовий прообраз емансипованої жінки Сходу, що зриває паранджу з очей, прагне світла, рівності й поваги до своєї особи (Радянське літературознавство, 3, 1967, 70).