ЕМАНА́ЦІЯ, ї, жін., книжн.
1. тільки одн. Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.
2. Те, що витікає, випромінюється, виділяється звідкись. Життя, здавалося, сотилося [сочилося] з кожної клітини її єства, — і ця еманація немов матеріалізувалась і відчувалась, як благодайний [благодатний] дощ весняної пори (Вітчизна, 6, 1947, 17).
3. хім. Радіоактивний хімічний елемент нульової групи періодичної системи Д. І. Менделєєва; радон. Атомна вага еманації, або радону, дорівнює 222 (Загальна хімія, 1955, 102).