ЕКЗАЛЬТО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
1. Який перебуває в стані екзальтації. Новоприбулий дивився.. переляканим поглядом на екзальтованого широкоплечого матроса з добрим обвітреним вилицюватим лицем (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 73);
// Який виражає екзальтацію. Екзальтовані обличчя.
2. Пройнятий екзальтацією, викликаний нею. Тяжкі, екзальтовані звинувачення на свою адресу і роздумування про право на щастя вразили мене (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 210).