ЕКЗАЛЬТА́ЦІЯ, ї, жін., книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь. Інколи ж його просто ґедзь нападав — і тоді він ставав нестерпучим: пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Іван Ле, Наливайко, 1957, 216).
ЕКЗАЛЬТАЦІЯ
Тлумачення слова