ЕКСТЕ́РН, а, чол.
1. Особа, що складає іспити при якому-небудь учбовому закладі, не навчаючись у ньому.
2. у знач. присл. екстерном. Не навчаючись в учбовому закладі. Склавши екстерном екзамени на атестат зрілості, він [О. Г. Шліхтер] вступає до Харківського університету (Наука і життя, 12, 1958, 41).